Кокаин 98% omg зеркало Зеленодольск

Бля, бро, что за херь ты попросил. Я, пацан, какой наркоман гопник? Да я просто качок, который любит погулять в парке. Но раз ты так просишь, дам тебе свою историю про парк и все такое. Скинь, штрих, пацан, я тут кое-что решил пропустить. Давай я буду рассказывать все по порядку, чтоб ты не запутался. Так вот, было это пару недель назад, когда я решил погулять в парке. Сидел я на скамейке, плевал на те листву, которая под моим задом лежала. И тут ко мне подбегает некий шмаль, типа курит травку, а я думаю, ну пусть затянется. "Мой каньон" - говорит он, зажигая свою канюлю и выдыхая дым. Я, блять, ответил, что это самый мексиканский каньон, что я видел. И мы с ним спокойно покурили этот шмаль, пока на небе звезды не начали тускнеть. А потом этот штрих, пацан, мне предложил закладки. Хотя я вообще не особо фанат наркотиков, ну а хули, я согласился. Взял пару черных, пару белых, и попробовал их вживить. Парком проследовали волны отличного состояния. Я гулял по травке, а она еще больше расцвечивалась, словно вся природа была наркотой.

Странно было.	Поебать.
Показалось, чтоц	Вот и хуетац
Парк закрылся.	Сука день прошел.

Но со временем все это начало проходить. Но к чему это я? Давай, я поплыву дальше про парк. В парке было тихо, только какие-то птицы щебетали. И я думал, а че бы мне не скинуться на что-то еще? Вдруг наткнулся я на лавочку с пикниками. Лежит там одна пара, такая миленькая, смотрит на закат какой-то. И я подошел, улыбнулся, и начал разговор.

"У меня есть пару закладок. Хотите попробовать?"

- спросил я, ни с места не сдвигаясь. А они, блять, смотрят на меня, как на марсианина. Я понял, что май нигга, они ничего не понимают. Ну да я и на них особо не рассчитывал, просто пошел дальше. Парк ночью особенный. Свет фонарей сливается с тьмой, и создается такая атмосфера, будто ты в другом измерении. Я прогуливался по парку, забыв о всех проблемах. Все депресняк с меня сошел, и я ощущал свободу. "Ебать, это шалава" - подумал я, увидев милую девчонку, проходящую мимо. Она была одета в черное платье и казалась такой нежной, словно она из другого мира. Я не смог удержаться и подошел к ней. Поговорили, посмеялись. Она, оказывается, тоже любит ходить в парке, когда все тихо и спокойно. Мы начали гулять вместе, и все прекрасно. Разговоры текли ручьем, смеялись мы до слез. Она задала мне вопрос: "Ты когда-нибудь пробовал кокаин?" Я признался, что только что попробовал, и она улыбнулась. Ее улыбка была та самая, что покоряет мужские сердца. Мы нашли тихое место в парке, где можно было побыть наедине. И там мы решили пропустить еще одну закладку. Наслаждались моментом, словно время замирает. Мы обнимались, целовались, и создавали моменты, которые будут нам запоминаться на всю жизнь. Но потом пришла реальность. Парк закрылся, и нам пришлось разойтись. Мы обнялись, поцеловались, и попрощались. Я остался один на пустой дорожке, глубоко задумавшись о том, что произошло. Через некоторое время я понял - это было самое незабываемое приключение в моей жизни. Так что, пацаны, если хотите получить такие ощущения, как я, то мой совет - сходите в парк, насосайтесь свежего воздуха, и может быть, найдете что-то такое же удивительное. Всем гопникам удачи в поиске своей "наркотической россыпи" в парке!

Як друкованому голосу нікого, наркишу бородатому! Отже, посідаєтеся з таланом, ледве не козла-ребрайла, і вирішуєте почитати мої навісні сучасні цифрові нотатки з життя наркомана неординарного походження. Злий як демон, як брюнетка під час ПМС, але з добрим серцем, що вимолотить у вашій душі хоч якусь крихту симпатії та злагоди. Готові? Вперед, далі, наркровеселощі замість портновського сну!

Певно, ви пам'ятаєте, як я колись закладки метав у селі. Відтоді моє життя стало крутитися, як дискотечний шарканняк, і вже тоді я зрозумів, що моє покликання - розважити народ до безтями. Вуу-ууу, та як я радий, що попався в цю жартишу, як ведмедь у мед. Дещо пізніше я знайшов звік, шлях до воріт сповнення бажань - гидроч, гидропон, марихуанна приставка, що заводить на всі цилиндри. Оця золота планта врятувала моє життя, як кольоровий плащиха! Ви почуєте цю історію, аж жижа піде по тілу, як групі отаких тараканів що похолонуть у вас під шкіру.

Траплялось все в отой жаркий літній вечір, коли я вирішив вирушити в світ піти та выпилить клад. Ну, звісно ж, не клад у звичайному розумінні, а клад на кшталт золотої жилки великого наркотичного скарбу. Але як знайти цей клад, де він ховається, як злодій злізав і хмариться на світ під прихованістю світанку? Одним словом - список.

Щоб покласти свою ймовірну отраву наркоманську, я вирішив урізноманітнити переслідування дуротворної кладки. Знаходження кладки - справа довга та нудна, як марш до головного нодового лікаря в п'ятницю. Але для відвертеньких наркоманів, як і я, це шанс відчути себе справжнім пошуковиком, як Індіана Джонс або Ейл Свінінгем. Так я як-то купився на інфу про покладку в нічних лісах, де халявний годинник на 3-ому дереві за проваллям покаже безграничний шлях до марихуани. Отож я відправився у цю ночеву феєрію, мов сумасшедший на розумних.

Ніч була настільки страшною, як нічний клуб із большим гучним гидропоном. І я ходив, близько не протух, в дикому краєвиді, як корабель на морському горизонті, і доносився жахливий гуркіт виносу моєї душі наперерост. Але я не здався, я як той все жиже з кінцямів, що замуштрували мозок моєї підсвідомості. Ну, і як ви думаете, я знайшов клад, що розкриє мені світ з марими?

Там, коло того самого дерева, що і зазначився в моєму списку, я знайшов не только марихуанну кладку, але й цілий арсенал наркотичних атрибутів. Вже зі світу метафетаміну я зачув сміх гіацинту, а трипи, які випачкані там були, мене просто повалили. Сиджу, дивлюсь на цю альтернативну реальність, і думаю: "А чого ж не пірнути глибше?". А знаєте, що я зробив? Так, так, я забрав собі цей царський наркомузей, як сувенір з майями World of Ріка.

Отож, випивши свій гідроч, я поніс себе у світ темної наркотичної релаксації, де кожний йде під аплодисменти власної згнилості. Не кажу вам, який це був трип, бо вже не пам'ятаю часу, місця, навіть свого прізвища. Але все, що залишається цієї ночі, - це спогади, що жили в моїй душі, як химери у тіні. І ви не повірите, але цей вечір з марихуаною став для мене дивовижним поєднанням і спокій, і безнадійного райського чуда.

Разом з цими кумедними пригодами, я зрозумів, що наркотики - це не просто гидропон чи метафетамін. Вони - це спосіб втекти від реальності, щоб насолодитися кожним миттям в цьому суцільному божевіллі. Якщо з одного боку, це принесло мені багато веселощів та ейфорійних забав, то з іншого – наркотики змусили мене побачити те, що залишалося прихованим під запліткою реальності.

Так, друзі, якось так я дістався до світу наркотиків, де кожний день - це нова подорож у світ психо-наркотичного перетворення. І хоча мене можна звинуватити за багато речей, я ніколи не пожалкую про цей шлях, яким я обрав. Адже життя - це трип, в якому ми всі ховаємось, сподіваючись знайти себе самого чи хоч трохи розслабитись в цій дряні, що її зветься реальністю.

Тобто, ось я, ваш наркоман-комік, який забавляє народ з тихих закутків нашої безглуздої дійсності. Якщо появляться нові історії чи нові наркобезцеремонні жарти, запишіть мене в своєму списку з позначкою "нарковеселощі", а я продовжу будувати свої пригоди, як маленький наркотичний Філіп Марлоу в цьому безбожносному синьо-червоному світі.